Тернопільщина найбідніша в Україні область з оплати праці І « найбагатша» з сільського безробіття, бездоріжжя. Кожний третій міський чи сільський житель на закордонних заробітках. За неофіційними даними лише весно – літом до праці на сільгоспроботах, будівництві до сусідньої Польші виїхало майже до 150-180 тисяч осіб працездатного віку. Обіцяні спиртозаводи в області не запустили їх масово готують до приватизації, маленькою втіхою стала робота і початок виробничого сезону цукрозаводів Хоросткова, Збаража, і можливо Козови. Через брак власної цукросировини її завозять аж з картопляної Волині, та садівничої Буковини, наявних коштів, заводський гудок там довго не гудітиме. Й промисловістю не похвастаєш, окрім німецької ТОВ « СЕ Борднетце – Україна» і нашумівши у місцевих ЗМІ її філіалом в Чорткові, де наші європейські друзі планують відкрити аж до 3 тис. робочих місць. А тим часом галичанські й подільські села у прискореному темпі старіють, пустіють і вмирають, малокомплектні школи закривають клуби й садочки також. На бідах одвічних ратаїв вдало спекулюють політичні партії й партійки, деякі заіржавілі депутати в повітрі запахло виборами і кожний правдами неправда ми хоче зайняти місце під сонцем. Особливо зараз , коли народні обранці себе удвічі возвеличили. Маю на увазі. Зарплату понад 36 тис. вона автоматично підвищиться на їх помічників, консультантів та інших кіл з оточення недоторканих Слуг.
Перегляньте також:
- Новий СТАЛКЕР? Та ні! Нова базова військова підготовка
- Тернополяни, вчасно передайте показники газу — зверніть увагу на особовий рахунок
Незважаючи на війну в Донбасі, політичне кілерство у державі, рабську залежність від МВФ, яросну інформаційну війну північного сусіда . село дихає, виживає і т тримає на свої натруджених плечах виколисану неньку Україну.
Осінньої вже сльотавої днини довелося побувати у невеличкому ( всього до 120 дворів), за 18 км від Тернополя і 4 км від залізничної станції Прошова, селі Застав’є. Воно мальовниче й красиве у будь – яку пору року, лісні масиви, тиха плинь річки Гнізна, Але найголовніше славні, меткі, тямущі і надзвичайно працьовиті люди, які дають собі і своїм родинам раду. Постачають тернополян свіжою екологічно чистою молочною продукцією, яйцями,. медом і м’ясом. Серед найпоширеніших тут прізвищ Дерлиця, Бучинський, Заблоцький.. А основне заняття молочне скотарство. Так- так. У селі понад 120 корів, до 30 пар коней, стада гусей і качок. повні курники пернатої птиці, а у хлівах- свиней. Майже у кожному дворі своя сімейна ферма. Де немає вихідних чи релігійних свят , храмових празників, чи декретних відпусток, поїздок на курорт чи санаторій. Біля корів пораються усі від старого до малого. І мають від того не лише задоволення, що не гарують по світах, але добрий грошовий зиск і конкретне постійне поповнення сімейного бюджету. Дев’ять корів утримують у своїй стайні подружжя Ігоря і Тетяни Заблоцьких, допомагають їм діти Василь та Олег. Практично найменший син Олег виганяє тварин на пасовище, по черзі разом із земляками випасають корів, телят і бичків, слідкує за чистотою стійл, видаляє гній, чистить свої Маньок, Красух, Чорнух , Лисок щоб були файними. Разом з батьком Ігорем Юрієвичем вони основні кормо заготівельни. В урочищі « На криничках» тричі за літо косять трави на сіно. Як мінімум припасають на зиму до 5 тонн пахучої поживи для корів й молодняка. Завозять з найближчого цукрозаводу дві багатотоннажні автомашини жому. До тисячу і більше тюків соломи. Яка йде на січку з кукурудзою і травами серед соковитих – кормові буряки не менше 10 тонн. З ранньої весни,як зійдуть сніги і зазеленіє перша травка випасають худобу аж до пізньої осені. Доїть корів Тетяна Григорівна. – У мами багато обов’язків, вона й продавець у магазині, й сімейний бухгалтер та касир. Кухар, крутиться як білка в колесі,- каже син Олег Заблоцький. Тато у нас ще й реалізатор молочної продукції. на « Жугулях», першої моделі возить на ринок в Тернопіль, молоко. сир, сметану. Має своїх постійних покупців. Денний удій нашої череди складає в межах 70- 75 літр, а після розтелів корів значно більше.»
Кажуть рахувати чужі гроші не вдячна справа, але в середньому сім’я Заблоцький має до тисячі гривень щоденного прибутку від продажу молока, сиру і сметани.
У 90- х роках минулого століття році після розпаду колективного господарства « Комунар» і « Маяк», що об’єднував села Баворів, Грабовець, Застав’є, Білоскірку. У Застав’є зорганізували селянську спілку « Нове життя», Хлібороби усі дружно довірили її очолити, інженеру – механіку за фахом, випускнику Київської сільськогосподарської академії Анатолію Бучинському, який вже тоді разом із сім’ю робив перші кроки на фермерській ниві. У спадок молодий господар отримав майже вщент розбиті тваринницькі приміщення, занедбане токове господарство. Добиту сільгосптехніку і реманент, а також чималі борги від попередників. Довелося практично з руїн крок за кроком відновлювати і землю і техніку і шукати спеціалістів та усім миром вилазити з боргової ями. Нині Анатолій Бучинський та його ФГ « Бучинський» успішне господарство, яке орендує землі в Застав’є та Острові, обробляючи до 800 гектарів орної землі. Сіють і вирощують стабільні урожаї зернових і технічних культур, дбають про соціальний розвиток села, Єдиний новозбудований клуб за 25 років у Тернопільському районі саме за фінансової підтримки фермера. Депутата районної ради Анатолія Бучинського відкрили в його рідному селі. Кожний п’ятий його житель працює у ФГ « Бучинський», бухгалтером його дружина Оксана, головним інженером син Павло, комірником мама Марія Іванівна ветеран праці. Майже на 15 млн. грн. придбали нової вітчизняної та імпортної техніки різної модифікації та призначення, довели до ладу і запущену територію та адміністративний будинок, складські приміщення, а головне землю, польові дороги. зараз завершують монтаж потужної зерносушарки. Та за оренду земельних паїв достойно виплачують як у натуральному , так і грошовому виразі. Півтори тонни зерна, 50 кг цукру. Крупи, а хто хоче може забрати грошима десь приблизно 5400 грн за пай. Не цураються допомагати церковним громадам. На розвиток спорту,виділяють продукти і все необхідне для українських військових. Що захищають територіальну цілісність на Сході нашої держави. Село встає з колін , впевнено і завдяки своєї невтомної праці.
– У нас корова завжди була у пошанівку. – каже бухгалтер Оксана Бучинська. Тому у кожному селянському дворі тримають чотириногу годувальницю. Пенсіонерка Марія Бучинська доглядає трьох корів. її однофамілець Григорій Бучинський 2 корови, по три і більше молочниці мають у хлівах пенсіонери Мирослава Мудра, Марія Зубрицька та інші. Хоч наробитися треба важко із досвітку аж до смеркання, але люди мають екологічно чисте висококалорійне молоко, продають його на ринках Тернополя. Корова- це живий гаманець, який не буває порожнім.
На фото автора: пенсіонер Григорій Бучинський на пасовищі; молодий господар Олег Заблоцький гонить молочну череду.
